Як відбувається спадкування нерухомості в Європі
Згідно з дослідженням британської компанії Rightmove, 60 % покупців закордонної нерухомості — це люди старше 55 років, вже при укладанні угоди вони замислюються про те, як майно буде передаватися нащадкам. На це є кілька причин:
- власник не завжди має право вирішувати, кому передати майно: у багатьох країнах Європи діє правило про обов’язкову частку у спадковій масі;
- передача майна у спадщину пов’язана зі сплатою податків, найчастіше обтяжливих для спадкоємців;
- у деяких країнах, наприклад, у Франції, можна уникнути сплати податку на спадщину, заздалегідь оформивши нерухомість на спеціальну компанію.
Закон ЄС про спадкування
З 17 серпня 2015 в країнах ЄС діє закон, який змінює правила спадкування нерухомості: раніше іноземці, які володіють нерухомістю в Європі (не в країні свого походження), передавали майно у спадщину згідно із законами тієї країни, де розташовувався об’єкт. За новими правилами, процедурою передачі спадщини за замовчуванням займається та країна, де померлий перебував у момент смерті, але власник майна може віддати перевагу законом країни свого громадянства, будь то країна ЄС або будь-яка інша.
У Великобританії нерухомість передається по спадку згідно з британськими законами, а у Франції — відповідно з законами країни походження власника об’єкта
Цей закон діє в усіх країнах ЄС, крім Великобританії, Данії та Ірландії, де іноземці при передачі спадщини будуть підпадати відповідно під британські, датські і ірландські закони.
Рішення про передачу спадщини, прийняте в одній країні ЄС, автоматично визнається в усіх інших країнах Союзу. Також існує Європейський сертифікат про спадкування (European Certificate of Succession), що підтверджує право на майно.
Крім загальноєвропейського закону про спадкування, є національні закони, що регулюють порядок сплати податку на спадщину, а також те, хто має право на майно та яку частку обов’язково отримують діти і дружини.
Порядок спадкування
При наявності заповіту на майно ділиться згідно з приписами померлого. Якщо такого документа немає, то нерухомість переходить родичам у встановленому законом порядку.
У більшості країн ЄС існує кілька черг спадкування: як правило, у першу чергу спадщину отримують діти, батьки та подружжя померлого, потім — брати, сестри, дідусі та бабусі, далі беруться до уваги інтереси інших родичів та осіб, які перебувають на утриманні. Наприклад, у Німеччині виділяють три ступеня споріднення, а в Фінляндії розрізняють дві категорії спадкоємців: до першої належать подружжя та діти, до другої — всі інші.
У першу чергу спадщину отримують діти і подружжя
Зазвичай право спадкування настає автоматично. Також існують терміни, протягом яких спадкоємцю потрібно подати декларацію в податкові органи: у Німеччині це три місяці, в Італії — один рік, в Іспанії та Франції — шість місяців. Також встановлені строки, протягом яких спадкоємець може відмовитися від права спадкування. Наприклад, у Німеччині це шість тижнів після того, як спадкоємець дізнався про передачу майна.
Для оформлення спадщини зазвичай потрібні такі документи:
- паспорт спадкоємця;
- свідоцтво про смерть;
- свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження (та інші документи, що підтверджують родинні зв’язки);
- заповіт;
- свідоцтво про право власності померлого.
Правило про обов’язкову частку у спадщині
У багатьох країнах Європи діє правило про обов’язкову частку у спадковій масі — право членів сім’ї на отримання певної частки спадщини, незалежно від того, чи було це зазначено в заповіті померлого. Це правило діє майже повсюдно у всіх країнах ЄС, крім Великобританії та Ірландії. Наприклад, у Франції одна дитина за законом одержує половину майна покійного батька, дві дитини — дві третини, троє дітей і більше — три чверті. У свою чергу британські та ірландські власники більше не зобов’язані передавати нерухомість, що знаходиться у Франції, дітям. Вони можуть заповідати її будь-якій іншій людині, навіть не члену сім’ї.
В Італії, згідно з правилами про обов’язкову частку у спадковій масі, одна дитина отримує половину майна, двоє дітей і більше — дві третини, батьки — третина, чоловік або дружина — половину, дружина з дитиною — по третині. Це правило застосовується до всіх видів майна.
Податок на спадщину
В Австрії, Латвії та Португалії і на Кіпрі немає податку на спадщину. В інших країнах Європи ставка варіюється в залежності від ступеня споріднення: чим ближче спадкоємець до спадкодавцеві, тим менший податок. Також у багатьох країнах передбачені податкові відрахування.
| Австрія | — | Португалія | — |
|---|---|---|---|
| Болгарія | 0,00–6,60 | Словенія | 0,00–39,00 |
| Великобританія | 0,00–40,00 | Туреччина | 1,00–10,00 |
| Угорщина | 0,00–40,00 | Фінляндія | 0,00–36,00 |
| Німеччина | 7,00–50,00 | Франція | 5,00–60,00 |
| Греція | 0,00–40,00 | Хорватія | 5,00 |
| Іспанія | 7,65–34,00 | Чорногорія | 3,00 |
| Італія | 4,00–8,00 | Чехія | 0,00–40,00 |
| Кіпр | — | Швейцарія | * |
| Латвія | — | Естонія | 21,00 |
| Монако | 8,00–16,00 |
У Німеччині при розрахунку податку враховується вартість нерухомості і ступінь споріднення. Наприклад, при спадкуванні дочкою від матері податковий відрахування становить 400 тис. євро, і з урахуванням вирахування залишилася вартість майна оподатковується за прогресивною шкалою: до 75 тис. євро — 7 %, до 300 тис. євро — 11 %, до 600 тис. євро — 15 % і так далі. З допомогою податкових вирахувань можна повністю уникнути податку на спадщину. Наприклад, кожні 10 років батьки можуть передавати двом дітям майно вартістю 800 тис. євро без сплати податку.
В Іспанії спадкоємці сплачують податок за ставкою від 7,65 % до 34,00 %. До суми податку потім застосовується коефіцієнт, який залежить від вартості майна та ступеня спорідненості (максимальний коефіцієнт — 2,4). З-за цього фактична максимальна ставка може досягати 81,60 %. Ставки податку на спадщину та умови успадкування можуть розрізнятися у різних регіонах Іспанії. В Астурії, на Балеарських островах, в Галісії і Мурсії податок не стягується з дітей молодше 21 року, що успадковують майно батьків. Також передбачені податкові знижки (для близьких родичів — до 47 858 євро).
В Європі високі податки на спадщину, але майже завжди можна скористатися податковими відрахуваннями
У Франції, як і в Німеччині, ставка (5-60 %) залежить від вартості майна та ступеня споріднення спадкоємця. Не оподатковується майно, яке переходить від одного чоловіка до іншого. При цьому право на спадщину отримують в першу чергу діти і батьки. Для них ставка варіюється від 5 % (для майна дешевше 8 072 євро) до 45 % (для майна дорожче 1 805 677 євро). Другі черги — брати і сестри. Вони сплачують податок за ставкою від 35 % (для майна дешевше 24 430 євро) до 45 % (для майна дорожче 24 430 євро). Ставки для інших спадкоємців — 55-60 %. Існує також податкова знижка 100 тис. євро для близьких родичів.
«Оподаткування не завжди обмежується лише податком на спадкування. У ряді країн при зміні власника нерухомості може виникнути обов’язок сплатити податок на перехід прав власності. Також потрібно буде здійснити переоцінку податкових зобов’язань з податку на добробут для особи, яка одержала майно. Передача активів в окремих країнах (навіть там, де немає податку на спадкування) може спричинити і сплату гербового збору»,— говорить Олексій Пантелєєв, податковий консультант компанії UFG Wealth Management.
Наприклад, в Австрії немає податку на спадщину, але при передачі майна стягується податок на передачу прав власності: 2,0 % (при спадкуванні близькими родичами) або 3,5 % (в інших випадках). На Кіпрі і в Португалії, де податок на спадщину також відсутній, при отриманні нерухомості спадкоємці сплачують гербовий збір. Ставки гербового збору на Кіпрі — 0,15–0,20 % в залежності від суми, в Португалії — 0,8 %.
Структурування угод для оптимізації оподаткування
Щоб позбавити нащадків від розоряють податків на спадщину, багато оформлюють нерухомість на юридичну особу — сімейну компанію, фонд або траст.
Для оптимізації оподаткування у Франції нерухомість часто оформляється на цивільне товариство по операціях з нерухомістю (la société civile immobilière, SCI). У цьому випадку податок на спадок практично відсутня. Потрібно пройти такі етапи: заснувати SCI, купити на цю компанію нерухомість в кредит, «розчленувати» власність і передати її в дар спадкоємцю. При даруванні сума іпотеки вираховується з вартості часток SCI. Наприклад, батько у віці 59 років передає в дар майно при залишку кредиту 50 тис. євро, при цьому частки майна без права користування (nue-propriété) оцінюються в 105 тис. євро (50 % від 210 тис. загальної вартості). В такому випадку сума податку складе всього 250 євро. Під «розчленуванням власності» (démembrement de propriété) мається на увазі такий випадок, коли, наприклад, батьку належить узуфрукт (право користування нерухомістю), а спадкоємцю-сину — nue propriété (нерухомість без права користування, або просто стіни).
Оформлення нерухомості на юридичну особу допомагає оптимізувати оподаткування
У Німеччині з 2009 року був введений закон (Erbschafts – und Schenkungsteuergesetz), за яким 100 % активів компанії звільняються від податку на спадщину, якщо виконуються певні критерії: бізнес повинен функціонувати протягом щонайменше семи років після придбання активів, а рівень витрат на зарплати повинен перевищувати початковий рівень у вісім разів, або кількість співробітників повинна перевищувати 20 людей. Проте в грудні 2014 року Верховний суд країни ухвалив, що закон є неконституційним, і ця податкова пільга може бути скасовано в середині 2016 року.
В офшорних країнах піклувальник (довірчий власник) не зобов’язаний повідомляти про доходи трасту податковим органам тієї країни, громадянами якої є бенефіціари, і звільняється від податку на спадкування. Наприклад, нерухомість у Великобританії, оформлена на офшорну компанію, не буде обкладатися податком на спадкування (це послаблення буде скасовано у квітні 2017).
«У певних випадках такі інструменти, як траст фонд, можуть бути використані для оптимізації оподаткування при спадкуванні, але вони не працюють, наприклад, при передачі французької нерухомості. Відносно житлової нерухомості, наприклад у Великобританії, іпотечна позичка може зменшити податкові наслідки при передачі спадщини: податкова база являє собою так звану „чисту вартість активу“ (net asset value), а іпотечний кредит (до моменту погашення) фактично зменшує вартість активу»,— говорить Олексій Пантелєєв.
У будь-якому випадку кожна ситуація унікальна і вимагає детального дослідження як спеціалістом по спадкових справах, так і податковим експертом.
«Ми рекомендуємо оформляти заповіт у нотаріуса або адвоката країни, де знаходиться майно,— радить керуючий партнер „Транио“ Георгій Качмазов у статті „Спадкування нерухомості за кордоном та іншого майна“.— Бажано включити безпосередньо в заповіт формулювання типу „з належного мені майна, а саме будинок у Франції за адресою…“. Це потрібно, щоб не узагальнювати все майно, яке може перебувати також у Росії або десь ще. Це самий вірний спосіб уникнути колізій правозастосування і зайвих суперечок».
Юлія Кожевнікова, «Транио»
Comments are closed.